Консультація для педагогів з теми:

«Розвиток фізичних умінь і навичок»

підготувала:

інструктор з фізичної культури Панкєєва Г.О.

Ø  Вікові можливості дитини

Інтенсивний темп фізичного розвитку, характерний для перших двох років життя дітей, на третьому році уповільнюється. У середньому за рік маса тіла зростає до 2 кг; зріст збільшується на 7 – 8 см. До 3 років маса тіла досягає 14,8 – 15 кг, зріст – 95 – 96 см, окружність грудної клітки – 52 см. Починає формуватися кісткова тканина. Дитина стає самостійнішою, її рухи більш координовані, вона вже може стримувати свої бажання і дії, але на короткий час; трирічні діти швидко втомлюються від одноманітних рухів, легко збуджуються.

Організм дитини чутливо реагує на порушення режиму і, основним чином, на скорочення сну та збільшення періоду неспання. Тому, організовуючи діяльність дітей, важливо дотримувати правильного розпорядку дня.

Ø  Освітні завдання

·       Забезпечувати дотримання розпорядку дня.

·       Вживати заходів щодо збереження нервової системи, запобігати втомі й травматизму, формувати у дітей правильну поставу.

·       Привчати дотримувати культурно-гігієнічних навичок, формувати навички самообслуговування.

·       Загартовувати організм дитини, проводячи різноманітні оздоровчі заходи.

·       Формувати рухові навички й уміння.

Ø  Фізкультурно-оздоровчі заходи

Привчати дитину під час ранкової гімнастики (4 – 5 хв) виконувати 3 – 4 вправи: спочатку для зміцнення мʹязів плечового поясу або рук і спини. Наступні вправи добирати для зміцнення мʹязів тулуба та ніг. Кількість повторень кожної вправи – 4 – 5 разів; кількість повторень стрибків – 8 – 10 разів; тривалість бігу в повільному темпі – до 50 с, у середньому – до 15 – 20 с. Розвивати вміння наслідувати рухи дорослого, виконувати вправи з предметами, а також імітаційного характеру.

Спонукати включатися в ігрові вправи, рухливі ігри, що організовують на прогулянках (щоденна їх тривалість 10 – 15 хв; у дні, коли проводять заняття з фізкультури, – 6 – 8 хв).

Ø  Гартувальні процедури

Здійснювати комплекс гартувальних заходів із використанням повітря, сонця, води. Систематично провітрювати групове приміщення, підтримувати температуру повітря + 20 – 22 ⁰С.

Денний сон проводити в умовах доступу свіжого повітря; у добре провітрених спальнях при температурі + 18 – 20 ⁰С.

Проводити водні процедури: вологе обтирання, обливання ніг і всього тіла. Під час місцевих процедур температуру повітря треба знижувати через кожні 1 – 2 дні від + 30 ⁰С до + 18 – 16 ⁰С.

Практикувати обливання ніг водою контрастних температур та обливання тіла (температура води + 34 – 20 ⁰С). Зниження температури проводити через кожні 3 – 4 дні. Тривалість обливання збільшувати від 15 с до 35 с. Загальні водні процедури у літній період проводити не раніше 30 – 40 хв після прийому їжі. Температура повітря має становити + 23 ⁰С.

Проводити купання в басейні або у відкритій водоймі у безвітряну погоду (температура повітря + 25 ⁰С, температура води – не нижче + 23 ⁰С). Тривалість купання збільшувати поступово від 3 хв до 6 – 8 хв. У осінньо-зимовий та весняний період року загартовування водою проводити після денного сну, у літній період – перед денним сном.

Прогулянку в зимовий період проводити при температурі повітря не нижче – 10 – 12 ⁰С. Забезпечувати щоденне перебування дітей на свіжому повітрі взимку до 4 годин, влітку (при можливості) перебування дітей у дошкільному навчальному закладі організовувати на повітрі.

Гартування сонцем у літній період доцільно проводити під час прогулянок. Перебування дітей під прямими сонячними променями поступово збільшувати від 4 – 5 хв до 20 хв.

Практикувати проведення масажу стопи ніг спеціальними масажерами: ходьба по килимках з гумовими шипами, по камінцях, «сольових доріжках».

Використовувати диференційований підхід до дітей, враховуючи стан здоровʹя і характер звикання до впливу води та сонця.

Ø  Рухові навички та вміння

Ходьба та біг. Вчити ходити «зграйкою» за вихователем, парами, по колу, прямо, обходячи предмети. Виконувати імітаційну ходьбу «як мишка», «як лисичка» тощо. Вчити рухатися по всій залі, не наштовхуючись одне на одного. Переходити від ходьби до бігу та від бігу до ходьби. Під час бігу не наштовхуватися на предмети, пробігати між двома лініями, не наступаючи на них (відстань між лініями 25 – 30 см). Бігати в середньому темпі 20 с, у повільному – до 50 с.

Стрибки. Вправляти у стрибках на обох ногах на місці, просуваючись вперед; перестрибувати через мотузку, дві паралельні лінії (відстань між лініями 15 – 35 см), палицю, інші предмети. Удосконалювати вміння підстрибувати, намагаючись доторкнутися до предмета, який розміщений на висоті 10 см від піднятих рук дитини. Вчити стрибати в довжину, стрибати в глибину (лава, куб заввишки 10 – 15 см).

Кочення, кидання, ловіння. Вправляти у коченні мʹяча обома руками та однією рукою вихователеві, іншим дітям, під дугу. Котити кульки по похилій дошці.

Вчити кидати мʹяч обома руками знизу, від грудей, із-за голови (відстань 80 – 100 см). Кидати торбинки з піском, мʹячі вагою 100 г у горизонтальну ціль (відстань 1,3 – 1,5 м) правою та лівою руками.

Повзання, лазіння. Вчити повзати на відстань 4 – 5 м в упорі на грудях і животі, на колінах і кистях рук; перелазити через колоду, пролізати в обруч, підлізати під дугу, мотузку (висота 30 – 40 см); лазити по гімнастичній стінці, по похилій драбині; спускатися вниз зручним для дитини способом.

Рівновага. Вчити ходити по мотузці, покладеній прямо; по колу (зіґзагом); по дошці (шириною 25 см), один кінец якої піднятий від підлоги на висоту 15 – 20 см; по ребристій дошці, гімнастичній лаві, колоді; переступати через перешкоди (кубики, палиці); підніматися на куб, лаву висотою 25 см, стояти на них, тримаючи руки в сторони.

Вправи для рук, плечового пояса та тулуба. Сприяти виконанню вправ із різних вихідних положень: стоячи (ступні ніг трохи розставлені й паралельні), сидячи та лежачи на підлозі. Використовувати загальнорозвивальні вправи імітаційного характеру; застосовувати вправи з предметами (брязкальцями, кубиками, прапорцями, стрічками тощо).

Вправи для рук і плечового пояса. Вчити піднімати руки вперед, угору, в сторони; згинати і розгінати руки перед грудьми, розводити їх у сторони; відводити руки за спину.

Закріплювати вміння плескати в долоні перед собою, над головою; розмахувати руками вперед-назад (з положення «руки внизу»), вниз-угору (з положення «руки внизу»), вниз-угору (з положення «руки в стороні»); виконувати змахи руками над головою і перед собою.

Вправи для ніг. Вчити ходити на місці; робити кроки вперед, у сторони, назад; згинати і розгинати одну ногу в коліні; присідати, тримаючись руками за опору; підніматися на носочки, виставляти ногу вперед на п¢ятку; ворушити пальцями ніг.

Вправи для тулуба. Вчити здійснювати повороти праворуч-ліворуч, виконуючи змах руками (вперед, в сторони), передавати предмет тому, хто стоїть, сидить поруч. Нахили тулуба вперед, у сторони. Сидячи на підлозі, згинати і розгинати ноги. Лежачи на спині, піднімати й опускати ноги; рухати одночасно руками та ногами. Стоячи на колінах, сідати на п'ятки і підніматися. Лежачи на животі, піднімати ноги і руки; перевертатися з боку на бік.

Шикування та перешикування. Вчити шикуватися в пари; коло; колону один за одним.

Ø  Вправи спортивного характеру

Катання на санках. Кататися на санках із дорослими або старшими дітьми; катати іграшки.

Плавання. Ознайомлювати дитину з умовами та правилами поведінки у місцях купання та плавання. Пробуджувати бажання купатися та навчатися плавати. Виховувати позитивне ставлення до рухливих дій у воді. Привчати входити у воду, занурюватися до підборіддя, носа, очей за допомогою дорослого і самостійно; гратися та плескатися з іграшками; ходити, бігати, стрибати на мілководді.

Вправи для адаптації у воді. Заходити у воду, тримаючись за руку дорослого та самостійно. Ходити та бігати по дну, триматися за руку, допомагаючи гребними рухами рук уперед. Підстрибувати, як м'ячик, плескати по воді долонями. Присідати, занурюючись у воду, підстрибувати, тримаючись за руки дорослого. Занурюватися у воду на рівень підборіддя, носа, очей, тримаючись за руки дорослого. Присівши та нахиливши голову, дути на воду, створюючи хвилі на воді.

Вправи для оволодіння плаванням. Сидячи, спираючись на передпліччя, прямими ногами виконувати рухи, як при плаванні «кролем». Рухати ногами без напруження, знизу вгору та вниз. Вправи виконувати на суші та мілководді.

Ø  Показники фізичної компетентності дитини:

·     бере участь у різних формах роботи з фізичного розвитку, організованих вихователем;

·     рухається, зберігаючи стійке положення тіла, орієнтується в просторі;

·     виконує різноманітні вправи в стрибках, коченні, киданні, повзанні, лазінні, рівновазі;

·     катається на санках, виконує вправи для адаптації на воді та оволодіння плаванням;

·     позитивно ставиться до виконання загартовувальних процедур та вправ із формування рухових навиків.

«Фізкультурно-оздоровча робота в ДНЗ»

(новітні оздоровчі технології)

підготувала:

інструктор з фізичної культури Панкєєва Г.О.

Одне з голов­них завдань дошкільного закладу — така організація навчально-виховного процесу, за якої не лише зберігатиметь­ся високий рівень розумової працездатності вихованців, а й зміцнюватиметься їхнє здоров'я.

Зміцнення фізичного та психічного здоров'я дошкільника шляхом впровадження в практику роботи здоров'ятворчих та здоров'язбережувальних технологій – один з пріоритетних напрямків роботи дошкільного навчального закладу № 8.

Реалізація напрямку здійснюється через вирішення наступних завдань:

* Охорона та зміцнення здоров'я дітей;

* Формування життєво необхідних рухових умінь і навичок дитини у відповідності з її індивідуальними особливостями;

* Розвиток фізичних якостей;

* Створення умов для реалізації потреби дітей у руховій активності;
* Виховання потреби у здоровому способі життя;

* Забезпечення фізичного і психічного благополуччя.

Успішне вирішення поставлених завдань можливе лише за умови комплексного використання всіх засобів фізичного виховання: раціональний режим, харчування, загартовування (в повсякденному житті; спеціальні заходи загартовування) і рух (ранкова гімнастика, розвиваючі вправи, спортивні ігри, фізкультурні заняття).

Щоб забезпечити виховання здорової дитини, робота в ДНЗ № 8 будується слідуючими шляхами:

* Створення умов для фізичного розвитку та зниження захворюваності дітей;

* Підвищення педагогічної майстерності та ділової кваліфікації вихователів;

* Комплексне вирішення фізкультурно-оздоровчих завдань у контакті з медичними працівниками;

* Виховання здорової дитини спільними зусиллями дошкільного навчального закладу і сім'ї.

Для повноцінного фізичного розвитку дітей, реалізації потреби в русі створені відповідні умови.

У групах створені куточки фізичної культури, де розташовуються різні посібники, в тому числі і виготовлені руками вихователів. У дитячому садку обладнаний фізкультурний зал для занять з різноманітним фізкультурним обладнанням. Все це підвищує інтерес малюків до фізкультури, збільшує ефективність занять, дозволяє дітям вправлятися у всіх видах основних рухів в приміщенні.

В умовах нашого закладу педагоги використовують в роботі наступні оздоровчі технології:

1. Дихальна гімнастика

2. Степ-аеробіка

3. Фітбол-аеробіка

ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА

Дихальна гімнастика потрібна для кращого розвитку легенів. Ці вправи дитина повинна виконувати вранці та серед дня. В літній час заняття краще проводити на повітрі. Їх також використовують після ранкової гімнастики та після гімнастики пробудження (денний сон), для встановлення дихання.

Годинник. Стоячи, ноги злегка розставити, руки опустити. Розмахуючи прямими руками вперед і назад, промовляють «тік-так». Повторити 10 – 12 разів.

Трубач. Сидячи, кисті рук затиснути в трубочку, підняти догори. Повільно видихаючи, голосно промовляти «п-ф-ф-ф». Повторити 4 – 5 разів.

Півень. Стати прямо, ноги нарізно, руки опустити. Підняти руки в сторони, а потім плескати ними по стегнах. Видихаючи, промовляти «Ку-ку-рі-ку». Повторити 5 – 6 разів.

Каша кипить. Сидячи, одна рука лежить на животі, друга – на грудях. Втягуючи живіт – вдих, випинаючи живіт – видих. Вдихаючи, голосно промовляти «ф-ф-ф-ф-ф-ф». Повторити 3 – 4 рази.

Паровозик. Ходити по кімнаті, роблячи поперемінно рухи руками і промовляючи «чух-чух-чух». Повторювати упродовж 20 – 30 секунд.

На турніку. Стоячи, ноги разом, гімнастичну палицю тримати перед собою. Підняти палицю вгору, піднятися на носки – вдих, палицю опустити назад, на лопатки – довгий видих. Видихаючи, промовляти «ф-ф-ф-ф-ф-ф». Повторити 3 – 4 рази.

Кроком руш. Стоячи, гімнастична палиця в руках, ходьба, високо піднімаючи коліна. На 2 кроки – вдих, на 6 – 7 кроків – видих. Видихаючи, промовляти «тих-ш-ш-ше». Повторювати упродовж 1,5 хвилини.

Летят м'ячі. Встати прямо, руки з м'ячем перед грудьми. Кидати м'яч від грудей вперед. Видихаючи, вимовляти «у-х-х-х-х». Повторити 5 – 6 разів.

Насос. Встати прямо, ноги разом, руки опущені. Вдих, потім нахил тулуба в сторону – видих, руки ковзають уздовж тулуба, при цьому вимовляти «з-з-з-з-з». Зробити 6 – 8 нахилів в кожну сторону.

Регулювальник. Встати прямо, ноги на ширині плечей, одна рука піднята вгору, інша відведена в сторону. Вдих носом, потім поміняти положення рук і під час подовженого видиху вимовляти «р-р-р-р-р». Повторити 5 – 6 разів.

Вирости великий. Встати прямо, ноги разом, підняти руки вгору. Добре потягнутися, піднятися на носки – вдих, опустити руки вниз, опуститися на всю ступню – видих. Видихаючи, вимовляти «у-х-х-х-х». Повторити 4 – 5 разів.

Лижник. Імітація ходьби на лижах протягом 1,5-2 хв. На видиху вимовляти «м-м-м».

Маятник. Встати прямо, ноги на ширині плечей, палицю тримати за головою ближче до плечей. Нахиляти тулуб у сторони. При нахилі - видих, вимовляти «т-у-у-у-х-х». Зробити 3 – 4 нахилу в кожну сторону.

Гуси летять. Повільна ходьба протягом 1 – 3 хв. Підняти руки в сторони – вдих, опустити вниз – видих, вимовляти «р-у-у-у».

Семафор. Стоячи або сидячи, спина прямо. Підняти руки в сторони – вдих, повільно опустити вниз – тривалий видих, вимовляти «з-з-з-з-з». Повторити 3 – 4 рази.

Діти більш охоче виконують дихальну гімнастику, якщо вона йде в музичному супроводі. Весь комплекс необхідно перетворити на гру. Всі основні правила виконання вправ даються в ігровій формі. Наприклад, для тренування гранично активного і галасливого, різного і короткого вдиху можна дати дітям ігрові завдання: «Гаром пахне! Звідки? Тривога! Нюхайте!» або «Нюхайте швидко, як оплеск в долоні!», «Накачуйте легені, як шини!» і так далі Всі вправи мають ігрові назви, наприклад, «Кішка», «Насос» і так далі.

Для виконання дихальної гімнастики необхідна мотивація. У дітей дошкільного та молодшого шкільного віку відсутня мотивація збереження і зміцнення власного здоров'я, тому ввідна бесіда про важливість цих вправ може бути така: «Хлопці! Наші пращури, що жили в печерах, щомиті нюхали повітря: «Хто може з'їсти мене? Кого можу з'їсти я?» Так поступають всі дикі тварини. Інакше – не вижити, тому що лише нюх допоможе виявити ворога, що заховався. І ми тренуватимемо вдих предків, різкий, як оплеск в долоні. А видих виконуємо самостійно, ми не звертаємо на нього уваги».

Вміст дихальної гімнастики потрібно періодично оновлювати за рахунок різноманітності виконуваних вправ. При цьому усувається нудьга і підвищується інтерес до зарядки. Як показала практика, діти швидко засвоюють комплекс дихальної гімнастики і надалі виконують його з великим задоволенням, виявляючи емоційний підйом.

Важлива умова ефективності такої гімнастики в тому, що її потрібно виконувати регулярно, без перерв. Тому переконуємо дітей робити вправи комплексу і у вихідні, і в святкові дні.

Комплекс вправ дихальної гімнастики для дітей

Вправа 1. «Де пахне?» (повороти голови)

В.П.: встати прямо, ноги ледве вужчі за ширину плечей. Обернути голову вправо – зробити голосний, короткий вдих носом з правого боку. Потім обернути голову вліво – «шмигнути» носом з лівого боку. Вдих справа – вдих зліва. Посередині голову не зупиняти, шию не напружувати, вдих не тягнути. Норма: 1 серія (32 вдих-рухи).

Вправа 2. «Вушко»

В.П.: встати прямо, ноги вужчі за ширину плечей. Злегка нахилити голову, праве вухо йде до правого плеча – голосний, короткий вдих носом. Потім злегка нахилити голову вліво, ліве вухо йде до лівого плеча – вдих. Трохи похитати головою, неначе комусь в думках говорите: «Ай-ай-ай! Як не соромно!» Дивитися потрібно перед собою. Вдихи робляться одночасно з рухами. Видих повинен відбуватися після кожного вдиху (не відкривати широко рота). Норма: 1 серія (32 вдих-рухи).

Вправа 3. «Маятник головою»

В.П.: встати прямо, ноги вужчі за ширину плечей. Опустити голову вниз ( на підлогу) – різкий, короткий вдих. Думати: «Звідки пахне гаром? Знизу? Зверху?» Видих повинен встигати «починатися» після кожного вдиху. Не затримувати і не виштовхувати видихи (вони повинні виконуватися або через рот, але непомітно, або, в крайньому випадку, – теж через ніс). Норма: 1 серія (32 вдих-рухи).

Вправа 4. «Долоньок»

В.П.: встати прямо, зігнути руки в ліктях (лікті вниз) і «показати долоні педагогу». Робити голосні, короткі, ритмічні вдихи носом і одночасно стискувати долоні в кулаки (хапальні рухи). Підряд робити 4 різких ритмічних вдиху носом (тобто «шмигнути» 4 рази). Потім руки опустити і відпочити 3-4 с – пауза. Зробити ще 4 коротких головних вдиху і знову пауза. Норма: «пошмигати» носом 8 разів по 4 вдихи.

Вправа 5. «Потяг»

В.П.: встати прямо, руки стискувати в кулаки і притиснути до живота на рівні поясу. У момент вдиху різко штовхати кулаки вниз до підлоги, як би віджимаючись від неї (плечі напружені, руки прямі, тягнуться до підлоги). Потім руки повернути в В.П. на рівень поясу. Плечі розслаблені – видих «пішов». Вище за пояс руки не піднімати. Зробити підряд вже не 4 вдих-рухи, а 8. Потім відпочинок 3-4 с і знову 8 вдих-рухів. Норма: 4 серії по 8 вдих-рухів.

Вправа 6. «Кішка»

В.П.: встати прямо, ноги вужчі за ширину плечей (ступні ніг у вправі не повинні відриватися від підлоги). Пригадати кішку, яка підкрадається до горобця. Повторювати її рухи. Зробити необхідне присідання і одночасно поворот тулуба – різкий, короткий вдих. Потім таке ж присідання поворотом вліво і короткий, голосний вдих носом. Видихи відбуваються між вдихами самі, мимоволі. Коліна злегка згинати і розгинати. Руками робити хапальні рухи справа і зліва на рівні поясу. Спина абсолютно пряма, поворот – лише в талії. Норма: 4 рази по 8 вдих-рухів.

Вправа 7. «Обійми плечі»

В.П.: витягуватися, руки зігнуті в ліктях і підняті на рівні плечей. Кидати руки назустріч один одному повністю, як би обіймаючи себе за плечі. І одночасно з кожними «обіймами» різко «шмигати» носом. Руки у момент «обіймів» йдуть паралельно один одному (а не навхрест), ні в якому разі їх не міняти (при цьому все одно, яка рука зверху – права або ліва); широко в сторони не розводити і не напружувати. Освоївши цю вправу, можна у момент зустрічного руху рук злегка відкидати голову назад (вдих із стелі). Норма: 4 серії по 8 вдих-рухів.

Вправа 8. «Помпа»

В.П.: встати прямо, ноги вужчі за ширину плечей, руки уздовж тулуба. Зробити легкий нахил (руками тягнутися до підлоги, але не торкатися її) і одночасно – голосний і короткий вдих носом в другій половині нахилу. Вдих повинен закінчитися разом з нахилом. Злегка підвестися (але не випрямлятися), і знову нахил і короткий, голосний вдих. Узяти в руки згорнуту газету або паличку і уявити, що ви накачуєте шину автомобіля. Нахили вперед робляться ритмічно і легко, дуже низько не нахилятися, досить «уклону» в пояс. Спина кругла, а не пряма, голова опущена. «Накачувати шину» потрібно в темпоритмі стройового кроку. Норма: 4 серії по 8 вдих-рухів.

Вправа 9. «Великий маятник»

В.П.: встати прямо, ноги вужчі за ширину плечей. Нахил вперед, руки тягнуться до підлоги – вдих. І відразу без зупинки нахил назад – руки обіймають плечі. І теж вдих. «Кланятися» вперед – відкидатися назад, вдих «з підлоги» – вдих «із стелі». Видих відбувається в проміжку між вдихами сам, не затримувати і не виштовхувати видих. Норма: 4 серії по 8 вдих-рухів.

СТЕП-АЕРОБІКА

Аеробіка - це система фізичних вправ, енергозабезпечення яких здійснюється за рахунок використання кисню. До аеробних відносяться тільки ті циклічні вправи, в яких бере участь не менш 2/3 м'язової маси. Для досягнення позитивного ефекту тривалість виконання аеробних вправ повинна бути не менше 20-30 хв. Саме для циклічних вправ, направлених на розвиток загальної витривалості, характерні найважливіші морфофункціональні зміни систем кровообігу і дихання. Відмінності окремих видів циклічних вправ, пов'язані з особливостями структури рухового акту і технікою його виконання, не мають принципового значення для досягнення профілактичного і оздоровчого ефекту. Досвід роботи з дітьми дошкільного віку показує, що всі перераховані вище форми оздоровчої фізичної культури позитивно впливають на організм дитини. Але найбільш ефективно - аеробіка.

Заняття аеробікою доставляють дітям велике задоволення. Для того, щоб заняття були більш цікавими та насиченими, потрібно виготовити для дітей індивідуальні снаряди – степи.

Степ – це сходинка висотою не більше 8 см, шириною – 25 см, завдовжки – 40 см, легкий і обтягнутий м'якою дерматином.

Заняття степ-аеробікою обов'язково супроводжуються бадьорою, ритмічною музикою, яка створює у дітей хороший настрій. Степ-аеробікою можна займатися в різних варіантах:

- у формі повних занять оздоровчо-тренувального характеру з дітьми старшого дошкільного віку, тривалістю 25 – 35 хв.;

- як частина заняття (тривалість від 10 до 15 хв);

- у формі ранкової гімнастики, що посилює її оздоровчий і емоційний ефект;

- у показових виступах дітей на святах;

- як степ-розвага.

Один комплекс степ-аеробіки, як повного заняття, виконується дітьми протягом трьох місяців, деякі вправи по мірі їх засвоєння можуть видозмінюватися, ускладнюватися.

При розподілі вправ необхідно правильно дозувати фізичне навантаження, тобто частота серцевих скорочень не повинна перевищувати 150 – 160 уд/хв.

Комплекси степ-аеробіки оздоровчо-тренувальної спрямованості

для старших дошкільників

Комплекс № 1. У добре провітреному залі на підлозі в шаховому порядку розкладені степи. Під бадьору, ритмічну музику діти входять в зал і стають позаду степів. (Діти в полегшеній одязі, босоніж.)

Підготовча частина

1. Ходьба звичайна на місці. (Діти повинні відчути музику, вловити темп руху, налаштуватися.)

2. Ходьба на степі.

3. Приставний крок назад зі степу на підлогу і назад на степ, з правої ноги, бадьоро працюючи руками.

4. Приставний крок назад зі степу, вперед зі степу.

5. Ходьба на степі; руки по черзі вперед, вгору, вперед, вниз.

Основна частина

1. Ходьба на степі, руками малюючи по черзі великі кола вздовж тулуба, пальці стиснуті в кулаки.

2. Крок на степ - зі степу, кистями рук малюючи маленькі кола по черзі вздовж тулуба.

(1 і 2 повторити три рази.)

3. Приставний крок на степі вправо-вліво, прямі руки, піднімаючи одночасно вперед-вниз.

4. Приставний крок на степі вправо-вліво з полуприседанием (крок - присісти); кисті рук, зігнуті в ліктях, - до плечей, вниз.

5. Ходьба на степі, високо піднімаючи коліно, одночасно виконуючи хлопки прямими руками перед собою і за спиною.

6. Крок на степ - зі степу з ударами прямими руками перед собою і за спиною.

(3, 4, 5 і 6 повторити 3 рази.)

7. Біг на місці на підлозі.

8. Легкий біг на степі.

9. Біг навколо стьопа.

10. Біг врозтіч.

(7, 8, 9 і 10 повторити 3 рази.)

11. Звичайна ходьба на степі.

12. Ходьба на носках навколо степу, по черзі піднімаючи плечі.

13. Крок в сторону зі степу на степ.

14. Ходьба на п'ятах навколо стьопа, одночасно піднімаючи і опускаючи плечі.

15. Крок в сторону зі степу на степ.

16. «Хрест». Крок зі степу - вперед; з стьопа - тому; зі степу - вправо; зі степу - вліво; руки на поясі.

17. То ж, виконуючи танцювальні рухи руками.

18. Вправа на дихання.

19. Звичайна ходьба на степі.

20. Крок зі степу на степ, руки вгору, до плечей.

21. Ходьба навколо степа на напівзігнутих ногах, руки на поясі.

22. Ходьба врозтіч з ударами над головою.

23. Крок на степ зі степу.

24. Перестроювання по колу. Ходьба на степі в колі.

25. Мах прямою ногою вгору-вперед (по 8 разів).

26. Ходьба змійкою навколо степов (2-3 кола).

27. Мах прямою ногою вгору-вперед, руки на поясі (по 8 разів).

28. Біг змійкою навколо степов.

29. Рухлива гра «Циркові конячки».

Коло з степов - це циркова арена. Діти йдуть навколо степов, високо піднімаючи коліна («як конячки на вченні»), потім за сигналом переходять на біг з високим підніманням колін, потім на ходьбу і по зупинці музики займають степ («стійло», степов повинна бути на 2-3 менше кількості дітей). Гра повторюється 3 рази.

Діти прибирають стьопи в певне місце і беруть по килимку, які розкладають по колу і сідають на них.

30. Вправи на розслаблення і дихання.

Комплекс № 2. Степи розташовані в хаотичному порядку.

Підготовча частина

1. Одночасно з ходьбою на степі випрямити руки вгору, розтискаючи кулаки, подивитися на них; руки до плечей, кисті стиснути в кулаки.

2. Крок на степ - зі степу, бадьоро працюючи руками.

3. Одночасно з ходьбою на степі розгойдувати руки вперед-назад з ударами спереду і ззаду.

4. Ходьба на степі, повертаючись навколо себе з вільними рухами рук. (В одну й іншу сторону.)

5. «Хрест». (Повторити 2 рази.)

Основна частина

1. Одночасно з ходьбою на степі схрестити зігнуті руки перед собою, грюкнути одночасно лівою кистю з правого плеча, а правою - по лівому плечу.

2. Крок зі степу в бік, чергується з присіданням, піднімаючи руки вперед.

3. Одночасно з ходьбою на степі підняти руки через сторони вгору і грюкнути над головою.

4. Крок зі степу на степ, піднімаючи і опускаючи плечі.

5. Ходьба врозтіч змінним кроком, виконуючи руками танцювальні рухи.

(Повторити 2 рази.)

6. Сидячи на степі, схрестивши ноги, руки на поясі. Нахилитися вправо, вліво.

7. І.п. - те ж. Змахнувши руками вперед, швидко встати, повернутися у вихідне положення.

8. Стоячи на колінах на степі, руки на поясі; опуститися на п'яти, руки в сторони, повернутися у вихідне положення.

9. Ходьба на степі, бадьоро працюючи руками.

10. Ритмічні присідання і випрямлення на степі, руки у вільному русі.

11. Кружляння на степі, руки в сторони, в одну та іншу сторони.

12. Повторити № 10.

13. Кружляння з закритими очима.

14. Крок на степ - зі степу.

15. Біг врозтіч з виконанням завдань для рук.

16. Повторити № 1.

17. Легкий біг на степі чергується з ходьбою 2 рази.

18. Стрибки, стоячи боком на степі, руки на поясі, ноги нарізно на підлогу, ноги разом, повернутися у вихідне положення.

19. Крок на степ - зі степу.

20. Повторити № 18 в іншу сторону.

21. Ходьба на степі.

22. Рухлива гра «Фізкульт-ура!».

Діти переносять степи для гри в різні місця, розташувавши їх у дві шеренги по різні сторони майданчика. На одній стороні на один степ менше. Самі стають туди, де степов більше, по дві людини на степ. Це лінія старту. На протилежній стороні - фініш. Хлопці кажуть:

«Спорт, хлопці, дуже потрібен.

Ми зі спортом міцно дружимо,

Спорт - помічник!

Спорт - здоров'я!

Спорт - гра!

Фізкульт-ура!»

Із закінченням слів діти біжать наввипередки до фінішу. Програють ті, хто не встиг зайняти степ. Перемагають ті, хто в числі перших зайняв степ. (Гру повторити 3 рази.)

23. Ігри і вправи на релаксацію.

Комплекси для ранкової гімнастики на степах можна складати, використовуючи вищезгадані вправи. Наприклад, комплекс ранкової гімнастики на степах (для старших дошкільників). Степи розкладаються в три ряди:

1-а частина

Ходьба і біг у колоні по одному навколо степов.

Ходьба і біг змійкою навколо степов. Ходьба з переступанням через стьопи. Перестроювання трійками до степам.

2-я частина

1. В.п.: стоячи на степі, руки опущені вниз. Одночасно з ходьбою на місці розгойдувати руки вперед-назад з ударами спереду і ззаду (10 разів).

2. В.п.: о.с., крок вправо зі степу, руки в сторони, повернутися у вихідне положення; те саме вліво. (По 5 разів.)

3. В.п.: стоячи на степі, ноги на ширині плечей, руки опущені вниз. Повороти вправо і вліво з вільними рухами рук (10-12 раз).

4. В.п.: стоячи на колінах на степі, сідати і вставати, не допомагаючи собі руками (10-12 раз).

5. Сидячи на степі, схрестивши ноги, нахилятися до правого і лівого коліна, торкаючись його чолом (допомагати собі руками).

6. В.п.: о.с. на степі, змахувати прямою ногою вперед, робити під ногою бавовна (10-12 раз).

7. Стрибки звичайні степ чергуються з ходьбою 2 рази.

Комплекс № 3

У добре провітреному залі на підлозі в три ряди розкладені степ-дошки. (Діти займаються босоніж, в полегшеній одязі).

Підготовча частина (1-й музичний відрізок)

1. Нахил голови вправо-вліво.

2. Піднімання плечей вгору-вниз.

3. Ходьба звичайна на місці степ.

4. Приставний крок вперед зі степу на підлогу і назад на степ.

5. Приставний крок назад.

6. Приставний крок вправо (вліво) з стьопа, повернутися в и.п.

7. Приставний крок вперед-назад; вправо-вліво.

8. Ногу назад, за степ-дошку - руки вгору, повернутися в и.п.

9. Випад ногою вперед, руки в сторони.

Основна частина (2-й музичний відрізок)

1. Праву ногу в бік, за степ; праву руку в сторону. Ліву ногу убік, ліву руку в сторону. Повернутися в и.п.

2. Праву (ліву) ногу вперед перед степом поставити на носок, праву (ліву) руку різко витягнути вперед. Повернутися в и.п.

3. Те ж вправо-вліво від степ-дошки. Тому від степ-дошки.

4. Праву (ліву) ногу поставити різко вперед, вправо (вліво); назад і повернутися в и.п.

5. Півколо. Намалювати правою (лівою) ногою півколо навколо степ-дошки; повернутися в и.п.

6. Приставний крок на степ-дошці з полуприседанием (вправи повторити два рази).

(3-й музичний відрізок)

7. Поворот вправо (вліво), ногу тому за степ-дошку, руки в сторони; повернутися в и.п.

8. Стоячи на підлозі перед степ-дошкою, поставити праву (ліву) ногу на степ, руки різко вгору; повернутися в и.п.

9. І.п. те ж. Випад правою (лівою) ногою на степ, долоні на коліно; повернутися в и.п. (вправи повторити два рази).

10. Випади ногою праворуч; ліворуч; тому, стоячи на степ-дошці.

(4-й музичний відрізок)

11. «Похитування».

12. Бігові вправи.

13. Напівприсідання з круговими рухами руками.

14. Бігові вправи.

(5-й музичний відрізок)

15. Стрибкові вправи.

16. Кружляння на степ-дошці в праву і ліву сторони навколо себе, руки в сторони.

17. Стрибкові вправи.

18. Ходьба навколо степ-дошки на напівзігнутих ногах, руки на поясі.

19. Ногу вперед, за степ-дошку, руки різко в сторони; повернутися в и.п.

(6-й музичний відрізок)

20. Ходьба звичайна на місці.

21. Крок вперед, крок назад; ноги ставити широко.

22. Перешикування з степами в коло. Ходьба на степах на місці.

23. Взявшись за руки, приставний крок вправо по колу.

24. І.п. те ж; чотири кроки вперед-назад.

25. Вправи на відновлення дихання. (Тривалість заняття 30-35 хв)

Комплекс з м'ячами малого діаметру для дітей підготовчої до школи групи

1-й музичний відрізок.

Вступна частина.

Вправи біля стіни для формування правильної постави (3-4 упр.). Ходьба в колоні в чергуванні з бігом; ходьба на носках, п'ятах, зовнішньому боці стопи; біг змійкою між степ-дошками і перепрыгиванием (переступанням) через них; ходьба по корекційним доріжках (під час ходьби діти беруть правою рукою м'яч малого діаметра); перешикування в три ланки до степ-дошках (заздалегідь розкладеним); ходьба на місці: поворот до степ-дошках.

Основна частина поділяється на чотири музичних відрізка. Вправи на степ-дошках з малим м'ячем:

2-й музичний відрізок

1. В.п.: стоячи на степі, м'яч в правій руці. Крок зі степу вперед, перекласти м'яч над головою в іншу руку; повернутися в и.п.

2. В.п.: те ж. Крок зі степу тому, перекласти м'яч над головою в іншу руку; повернутися в и.п.

3. В.п.: те ж. Крок вперед, крок назад, перекладати м'яч над головою з руки в руку.

4. В.п.: о.с. на степі, м'яч в правій руці. Праву (ліву) ногу винести вперед на носок перед степом, одночасно винести вперед праву (ліву) руку з м'ячем; повернутися в и.п., перекласти м'яч в іншу руку.

5. В.п.: о.с. Виконується той же рух вправо (вліво) від стьопа.

6. В.п.: о.с. Те ж - назад від стьопа.

7. В.п.: о.с. на степі, руки в сторони, м'яч в правій руці. Випад вправо (вліво) від степу, три похитування, повернутися в и.п., перекласти м'яч в іншу руку.

3-й музичний відрізок

1. В.п.: о.с. на степі, руки вперед, м'яч в правій руці. Поворот направо (наліво), піднімаючись на носки і відводячи праву (ліву) руку з м'ячем назад. Повернутися в и.п., перекласти м'яч в іншу руку.

2. В.п.: те ж. Той же поворот вправо (вліво), але ногу ставити за степ-дошку по черзі. Поворот направо - праву ногу: поворот наліво - ліву ногу.

3. В.п.: о.с. на степі. Випад правою (лівою) ногою вперед за степ-дошку; руки вперед; перекласти м'яч; повернутися в и.п.

4. В.п.: о.с. на степі, м'яч в правій руці. Праву (ліву) ногу винести тому за степ і поставити на носок; руки підняти вгору, перекласти м'яч; повернутися в и.п.

5. В.п.: о.с. перед степом, м'яч в правій руці. Крок на степ, перекласти м'яч над головою; повернутися в и.п.

4-й музичний відрізок

1. Біг на місці, на степ-дошці.

2. В.п.: о.с. на степі, руки вгорі над головою, м'яч затиснутий між долонями. Кружляти на носках навколо себе, одночасно долонями «розтирати» м'яч.

3. Біг навколо степ-дошки в праву і ліву сторони.

4. Повторити упр. № 2.

5. В.п.: о.с. на степі. Кидання м'яча вгору і ловити його після бавовни.

6. То ж, сидячи на степ-дошці, ноги в сторони.

7. В.п.: о.с. на степ-дошці, м'яч в правій руці. Кидання м'яча об підлогу і ловля однією рукою, по черзі правою і лівою рукою.

8. То ж, сидячи на степ-дошці, ноги в сторони.

9. В.п.: о.с. на степ-дошці, м'яч в правій руці. Перекидати м'яч з руки в руку, переминаючись з ноги на ногу.

5-й музичний відрізок

1. В.п.: о.с. на степ-дошці, м'яч в правій руці. Стрибком ноги нарізно, за степ в різні сторони; перекласти м'яч в іншу руку; стрибком повернутися в и.п.

2. Ходьба на степі, «розтираючи» м'яч у долонях.

3. В.п.: права нога - на степі, ліва - на підлозі ліворуч від степу, руки в сторони, м'яч у лівій руці. Стрибком змінити положення ніг, перекласти м'яч в іншу руку.

4. Повторити № 2.

5. Ходьба на місці, на степ-дошці.

6. Перешикування в колону по одному, м'яч покласти на місце.

7. Перестроювання в три ланки до степ-дошках. Взяти стьопи.

8. Перешикування в коло. Покласти степ-дошки по колу.

9. Ходьба на місці на степ-дошці.

10. Крок назад-вперед.

11. Приставний крок вправо по колу, до повернення на місце.

Заключна частина.

6-й музичний відрізок (музика для релаксації)

Гра-медитація «У озера». Коло з степов – озеро. Діти в ньому «сяють», «охолоджуються», «плескаються», опускають ноги і відпочивають.

ФІТБОЛ-АЕРОБІКА

Можливості застосування фітбол-аеробіки в ДНЗ дуже широкі. Вона є потужним комплексним за­собом оздоровчого, освітнього та вихов­ного впливу на розвиток особистості дитини.

Корекційно-оздоровчу гімнастику на фітболах будуємо у три частини: підготовчу, основну і заключну.

Підготовчу частину зазвичай проводимо без м'ячів, використо­вуючи різні види ходьби, біту, музично-ритмічних рухів, які сприя­ють розігріву організму дитини та створюють позитивний емоцій­ний настрій.

Основна частина - це комплекс загальнорозвивальних вправ на фітболах. У основній частині фізичне навантаження чергуємо з відпочинком та розслабленням, проводимо ігри та ігрові вправи, що сприяють створенню радісної, емоційної атмосфери. Основна час­тина обов'язково містить вправи, які виконують з різних вихідних положень, зокрема, лежачи на фітболі на грудях, на спині. Такі впра­ви сприяють корекції постави, тренують силу та витривалість м'язів.

Заключна частина містить вправи на розслаблення м'язів спи­ни та загальну релаксацію. Крім рухливих та музичних ігор і ес­тафет, фітбол-аеробіка містить вправи креативної гімнастики, що сприяє розвитку творчості, ініціативи та самовираження дошкіль­ників. А ще комплекси фітбол-аеробіки   урізноманітнюємо елементами численних видів спорту, таких як: волейбол, баскетбол, футбол, спортивна, художня та атлетична гімнастика, акробатичні вправи - перекати, стійки на лопатках, місток на фітболі тощо.

Для того щоб заняття з фітболами справді мали оздоровчий ефект, потрібно правильно підібрати розмір м'ячів. Для дошкільни­ків оптимальний розмір фітболів - 45 - 60 см у діаметрі. Під час підбирання фітболів необхідно звертати увагу на їхню пружність: при легкому натисканні на м'яч долонею його поверхня має пружинити, не чинячи надмірний опір і не вгинаю­чись усередину. Фітболи мають бути високо пластични­ми і при повторному надуванні відновлювати форму без складок, зморшок та тріщин. Вони мають бути виготовле­ні з міцної гуми і розраховані на навантаження від 300 до 1000 кг. Ніпель на них має бути впаяний всередину, щоб не заважати під час занять, не травмувати шкіру. Якісні фітболи, виготовлені з гіпоалергенного екологічно чисто­го матеріалу без шкідливих домішок, мають антистатичні властивості.

У фітбол-аеробіці   використовуємо фітболи по-різному:

·    як предмет, виконуючи вправи з фітболом у ру­ках з різних вихідних положень - стоячи, сидя­чи, лежачи;

·    як опору - сидячи та лежачи верхи на фітболі;

·    як атрибут для проведення різних рухливих ігор, зокрема, змагального характеру;

·    як орієнтир для проведення естафет;

·    як амортизатор та тренажер під час виконан­ня вправ;

·    як масажер під час виконання вправ у парах.

М’яч має певні властивості, використовується для оздоровчих, коригувальних і дидактичних цілей. Це розмір, колір, запах і його особлива пружність.

Спільна робота рухового, вестибулярного, зо­рового і тактильного аналізаторів, що включа­ються під час виконання зрв на м'ячі, підси­лює ефект занять. Крім того м’ячімають ванільно- цукерковий запах, і діти залюбки займаються на таких тренажерах.

М'ячі можуть бути не лише різного розміру, а й ко­льору. Адже відомо, що кольори по-різному вплива­ють на психічний стан і фізіологічні функції людини. Теплий колір (червоний, помаранчевий) підвищує активність, підсилює збу­дження центральної нер­вової системи. Цей колір зазвичай вибирають ак­тивні діти з холеричними межами. Холодний колір (синій, фіолетовий) за­спокоює. Його вибира­ють діти з флегматичними межами, спокійні. Жовтий і зелений кольо­ри сприяють прояву ви­тривалості. За допомогою кольорів можна регулюва­ти психоемоційний стан людини. Так, коричневе і чорне забарвлення сна­рядів складає враження, що вони важчі за предме­ти, які забарвлені в білий і жовтий колір.

Гімнастикою з м'ячами  займаються в дошкіль­ному закладі підгрупами, індивідуально або у групі.

Час проведення одного заняття з дітьми 3—4-х ро­ків — 30 хв, з дітьми 5—б-ти років — 40 хв. Заняття проходять у чистою провітреному приміщенні на ки­лимі. Діти одягнені  легко, без взуття.

Пам'ятаємо, що заняття — це казка. Діти ви­конують вправи під час казки, яку розповідає інструк­тор із фізкультури. Як правило, ці заняття не мають великого м'язового навантаження, у них переважає безліч вправ на розвиток  моторики (ха­пання, кидання тощо), звуконаслідувальні,  а  також ріщні ігри ігри з розгорнутим ігровим змістом.

У молодшій групі основну увагу приділяємо роботі над тонусом, статичною координацією, збереженням заданої пози. В середній групі діти вчаться технічно правильно виконувати загальнорозвивальні вправи і розвивати рухову координацію.

Для дітей з мовленнєвими порушеннями автома­тизації рухів проводимо з мовленнєвим супроводом. Ритм віршів до­помагає підпорядкувати рухи тіла певному темпу, сила голосу визначає їх амплітуду і виразність.

Діти старшої групи  мають більш координовані рухи, вони можуть регулюватися і підкорятися вольо­вому наказу. Діти розуміють користь вправ, зв'язок між способом виконання і кінцевим результатом.Вони стають наполегливіші в подоланні труднощів і можуть багаторазово повторювати вправи, працю­вати в колективі, виконувати всі команди, які дає пе­дагог, організовано і дисципліновано.

За структурою руховий тренінг із м'ячами нагадує традиційне фізкультурне заняття:

1.  Підготовча частина, до завдання якої входить розвиток усіх видів уваги, сприйняття і пам'яті, орієн­тування у просторі на матеріалі основних рухів.

2.  Основна частина — освоєння загальнорозви-вапьних вправ і вправ на тренажерах.

3.  Заключна частина — рухлива гра і релаксація.

У старшій групі діти вже співвідносять свої дії з му­зикою, тому використовуємо музичний супровід або фонограму.

Використання фітболів у сюжетних рухливих іграх надає іграм творчого характеру, підсилює терапев­тичний ефект.

Діти у старшому віці охоче грають в різні без­сюжетні ігри з елементом змагання, естафети, ігри з різними предметами, готові до участі у спортивних іграх. Безсюжетні ігри дуже близькі до сюжетних — у них бракує образів, яких вони наслідують. В основі таких ігор лежить виконання певних рухових завдань із простими правилами.

Основна мета безсюжетних ігор із фітболами — рухове коригування розвитку вихованців. Перед пе­дагогом стоїть завдання: навчити дітей діяти відпо­відно до інструкції, що привчає їх орієнтуватися у просторі, розвиває спритність.

Слід використовувати також ігри-забави. Рухові зав­дання в цих іграх часто містять елемент змагання. Фітболи урізноманітнюють ці ігри, вони додають ді­тям радості і здоров'я, спритності, винахідливості, швидкості реакції.

Ігри з фітболами можна використовувати не лише на фізкультурниз заняттях, а й у повсякденній роботі ( на прогулянці, самостійних іграх дітей, розвагах і в індивідуальній роботі). Більшість таких ігор спрямо­вана на корекцію і розвиток усіх властивостей уваги: концентрацію, перемикання, стійкість та розподіл.

Слід зазначити, що ефективність ігор обумовлю­ється не лише змістом, а й організацією, методикою їх проведення, у яких зважають на вікові особливос­ті дітей, зміну періодів рухової активності, інтервали для відпочинку і диференційованої оцінки діяльності дітей.

У цьому віці відбувається перехід від ігрової діяль­ності до навчальної. Тут особливо потрібна заключна частина. Прийоми релаксації допомагають дітям далі самостійно регулювати свій психоемоційний стан, процеси збудження і гальмування. Попри те, що ігрова діяльність переходить у навчальну, гра для дітей старшого віку і далі посідає важливе місце. Змінюється якість ігор. Важливе значення мають ко­мунікативні, психокоригувальні і командні ігри з еле­ментами спорту.

«Золоті» правила футбол-гімнастики

1.  Кожній дитині потрібно добирати м'яч за зрос­том так, щоб під час посадки на м'яч між тулубом і стегном, стегном і гомілкою, гомілкою і стопою був прямий кут. Правильна посадка передбачає також підведену голову, опущені і розведені плечі, рівне по­ложення хребта, підтягнутий живіт.

2.  Перед заняттям із м'ячами треба пересвідчи­тися, що поруч немає гострих предметів, які можуть пошкодити м'яч.

3.  Діти мають зручний одяг, що не заважає рухам, і неслизьке взуття (краще без взуття на килимку).

4.  Починати треба із простих вправ і полегшених вихідних положень, поступово переходячи до склад­них.

5.  Жодна вправа не має завдавати болю або ви­кликати дискомфорт.

6.  Слід уникати швидких і різких рухів, скручувань у шийному і поперекових відділах хребта, інтенсивно­го напруження м'язів і спини.

7.  Під час виконання вправ, лежачи на м'ячі, не за­тримувати дихання.

8.  Виконуючи вправи на м'ячі, лежачи на животі і спині, голова і хребет мають становити одну пряму лінію.

9.Під час виконання вправ м'яч не повинен рухатися.

10.Фізичне навантаження за ча­сом має суворо дозуватися відповід­но до вікових можливостей дітей.

11. Стежити за технікою виконання вправ, дотримуватися при­йомів страхування і вчити дітей са­мострахування.

12.  На кожному занятті намагатися створювати позитивний емо­ційний фон, бадьорий, радісний настрій.

13. Можна проводити комплекс­ні ні заняття, коли одночасно з ви­конанням фізичних вправ діти удо­сконалюють культуру мовлення, правильну вимову.

14.Для формування комуніка­тивних умінь можна виконувати вправи на м'ячах у парних загальнорозвивальних вправах, рухливих іграх, командних змаганнях.

Що відбувається з нашим тілом, коли ми сидимо на фітболі?

На відміну від фіксованих тренажерів, ця кулька не підтримує стабільне становище, тому майже будь-яку вправу з них змушує до загальної стабілізації м'язів. Сам факт перебування на м'ячі призводить наше тіло в ситуацію дисбалансу і змушує м'язи ніг і живота напружуватися, щоб підтримувати рівновагу. Головною відмінною рисою активних вправ з м'ячем фітбол є те, що вони не тільки створюють свободу пересування, але і значно полегшують процес дихання, стимулюють роботу внутрішніх органів, покращують кровообіг і зменшують навантаження на між хребцеві диски, покращуючи еластичність тканин між ними.

Проведення фітбол-гімнастики як інноваційної технології пропонується методич-ними рекомендаціями «Фізичний розвиток дітей в умовах дошкільного навчального закладу» (лист Міністерства освіти і науки України від 16.08.2010 р. № 1/9 - 563). Така гімнастика включає виконання вправ на великих надувних еластичних м’ячах різного розміру (діаметр м’ячів: для дітей 3-4 років - 45 см; для дітей 5-6 років 50 см; для дітей 7-8 років 55 см). При доборі м’ячів варто звернути увагу на їхній колір, оскільки кольорова гама по різному може впливати на психічний стан і фізіологічні функції організму дитини. Теплий колір (червоний, жовтогарячий) підвищує активність, підсилює збудження центральної нервової системи. Холодний колір (синій, фіолетовий) навпаки заспокоює. Жовтий і зелений кольори сприяють прояву витривалості.

Вправи фітбологімнастики можна виконувати з різних вихідних положень: сидячи на м'ячі, лежачи на м'ячі обличчям униз з опорою на кисті рук і стопи ніг, стоячи і тримаючи м'яч у руках.

Для уникнення перевтоми дітей під час виконання певної вправи важливо зважати на їх фізіологічні особливості розвитку.

Наприклад, дітям складно утримувати рівновагу на великому м'ячі, тому тривалість виконання вправи, сидячи на м'ячі, має бути:

· для дітей 3 - 5-ти років не більше 3 - 4 хвилин;

· для дітей 5 - 7-ми років не більше 5 - 7 хвилин.

Фітбологімнастику можна використовувати в усіх вікових групах. Проводиться вона як з усією групою дітей, так і за підгрупами (5 – 7 дітей) та індивідуально.Підвищує ефективність виконання фізичних вправ на м'ячах використання музичного супроводу, художнього слова та наявність сюжету, яким об'єднані всі рухові дії. Завдяки цьому у дітей підвищується інтерес до виконання фізичних вправ і рухових дій, покращується якість їх виконання та наявність сюжету, яким об'єднані всі рухові дії.

Вправи для дітей

«Гойдалка» (на животі)

Малюк лежить на м'ячі животиком вниз, мама чи тато кладуть руку йому на спинку, утримуючи малюка і погойдуючи його на фітболі вперед – назад, вправо і вліво. Потім по колу. Ця вправа допомагає справитися з «газиками», за умови що її будуть робити через 30-40 хв. після їжі. Вправа «м'яч-гойдалка» дуже добре тренує вестибулярний апарат. Робіть поки малюку чи вам не набридне.

«Гойдалка» (на спині) (з 3-ох місяців)

 Тепер переверніть малюка і покладіть його на спинку. Відразу помітите як він напружує прес і намагається встати. Також погойдайте в різні сторони, розслаблюючи м'язи спини. Взагалі фітбол – дуже цінний для розслаблення і профілактики зміщення хребців.

«Пружинка»

 Малюк лежить животом до низу на м'ячі. Тут знадобиться правильне захоплення ніжок – таке захоплення «виделкою» застосовують в динамічній гімнастиці.(див. . “Экологию младенчества” М. Трунова и Л. Китаева). Щиколотку затисніть між вказів-ним і середнім пальцем. Великий палець замикає «кільце» довкола ніжки дитини. Якщо опис захоплення здається вам надто складним, просто візьміть малюка за  щиколотки , і чекайте коли він випрямить ноги, відштовхуючись від ваших долонь. Виходять скачок-пружинка. Пружинку можна робити і на спині, тоді піврічний малюк зазвичай прагне піднятися – в результаті працюють потрібні м'язи.

Для малят що вміють сидіти і ходити існують складніші вправи.

«Тачка» - животом донизу

Дитина опирається руками на м'ячик (або бере за резинові вуса), а ви піднімаєте ноги, так якби у вас в руках була «тачка». Інколи буває важко втримати рівновагу.

«Приг-скік»

Кладете малюка на м'яч – не важливо чи животом чи спинкою вниз. Розкриту долоню зверху, і як і в перші вправі пружините малюка разом з м'ячиком, підспівуючи «стриб-скік, стриб-скік, хто стрибає ? Зайчик.».

«Розтягнення»

 Варіації на тему першої вправи. Малюка катаємо на м'ячі тільки боком - правим і лівим, у «жабці» на спині (коли ніжки притиснені до животика).

«Навшпиньках»

 З річною дитиною (і з дітьми старшого віку) можна походити по м'ячі з вашою страховкою. Малюк стає на м'яч, ви тримаєте його за рученята (м'яч фіксуєте колінами), а дитина намагається ходити. Так тренується гомілковостопний суглоб і вміння тримати рівновагу. Вправу можна ускладнити: попросивши дитину піднятися навшпиньки, як дівчинка Пікассо.

«Пружинка»

Вихідне положення - сидячі на фітболі, ноги нарізно, руки на колінах, лікті розвести; пружинити на фітболі, спочатку повільно, потім прискорювати темп; підтягувати до грудей до одне, то інше коліно, руки розвести в сторони.

«Розгинання на кулі»

Вихідне положення – встати на коліна, животом лягти на кулю, руки прямі на кулі. 1- підняти голову, руки, випрямляючи спину. Живіт від кулі не відривати. 2- вихідне положення. Повторити 5-6 разів.

«Підніміть кулю»

Вихідне положення - лежачі на спині, зажати кулю між щиколотками, руки вздовж тулуба. 1- підняти ноги з кулею. 2- вихідне положення. Повторити 5-6 разів.

«Барабанщик»

Вихідне положення - лежачі на спині, руки вздовж тулуба, ноги , зігнуті в колінах, покласти на кулю; бити п’ятами по черзі згори вниз.

«Киця»

Вихідне положення – стоячи на колінах, долоні покласти на кулю;- вигнути спину («киця сердиться»); прогнути спину («киця лащиться»).

«Мурахи»

Вихідне положення – сидячі, руки позаду, куля лежить на стегнах; - зігнути ноги в колінах, відірвати таз від підлоги. Спираючись на руки та ноги, пересувати ноги вперед, намагаючись утримати кулю.

«Гірка»

Вихідне положення - лежачи на спині, на підлозі, прямі ноги на фітболі, опора на п'яти.

«Намистинки»

У вихідному положенні сидячи на м'ячі зібратися в коло. За сигналом «Розсипалися» діти розходяться у різні сторони. За сигналом «Намисто» зібратися в коло.

«Гілочка»

Вихідне положення - сидячи на м'ячі, ноги на ширині плечей в опорі стопами на підлогу, руки перед грудьми. Сидячи на м'ячі виконуються нахили вправо і вліво. Руки підняті вгору: «гілочка гойдається», долоні звернені одна до однієї. Вправа виконується повільно, по чотири рази на кожну сторону, з фіксацією тулуба в центральній позиції. Вправа на бічні м'язи тулуба. Стежити за виконанням нахилів строго у фронтальній площині.

«Гойдалки»

Вихідне положення - сидячи на м'ячі, руки опущені вниз. Прокотитися  на м'ячі вперед, ноги навшпиньки , одночасно піднявши руки вгору, потім прокотитися на м’ячі назад, поставити ноги на п'яти, руки при цьому максимально відвести назад, а тулуб одночасно з цими рухами нахилити вперед. Вправа виконується у швидкому темпі, з великою амплітудою руху,  енергійно.

«Жаба»

Вихідне положення лежачи на м'ячі на животі, обхопивши м'яч зігнутими в колінах ногами, руки на підлозі. Спочатку поштовхом перекат м'яча вперед з упором на руки, потім повернутися у вихідне положення. Виконати три рази .Терапевтичний ефект: Вправа рухомість в тазостегнових суглобах, скоригує деформацію стоп, формує навички правильної постави.

«Собачка виляє хвостиком»

Вихідне положення: сидячи на фітболі. Підняти одну руку вперед долонею всередину; підняти іншу руку вперед долонею всередину; підняти одну руку долонею вгору всередину; підняти іншу руку долонею вгору всередину; опустити руки вниз. Погойдатися на м'ячі. Терапевтичний ефект: зміцнення м'язового корсета, тренування вестибулярного апарату. Правильна посадка на м'ячі, легке погойдування вгору-вниз, не відриваючись від м'яча.

Завдяки використанню цих вправ діти:

- познайомляться з різними видами фітболів.

- навчаться  правильно сидіти на фітболах.

- навчаться погойдуватися і підстрибувати на фітболах.

- навчаться  виконувати вправи з різних вихідних положень: сидячи на фітболі; лежачи на фітбол на спині; лежачи на фітболі на грудях; лежачи на спині на підлозі, ноги на фітболі і т.д.

- навчаться  виконувати вправи, які зміцнюють м'язи, які формують і підтримують правильну поставу;

- сформують і закріплять навички правильної постави.

- тренуватимуть  здатність утримувати рівновагу, розвивати дрібну моторику, м’язову чутливість.

- навчаться виконувати вправи в парі з однолітками, танцювальні вправи з використанням фітболів.

- проявлятимуть самостійність, творчість, ініціативу, активність, сформують звичку до здорового способу життя.

Велосипед

Катання на велосипеді сприяє розвитку швидкості, рівноваги, координації рухів та орієнтуванню в просторі. Крім того, їзда має й прикладне значення. Той, хто навчився їздити на ньому у дитячі роки, зберігає цю навичку на все життя.

Починаючи з трьох років, діти охоче катаються самостійно на триколісному велосипеді. Завдяки набутим навичкам дошкільнята 4-5 років без особливих труднощів переходять до їзди на двоколісному велосипеді.

Велосипеди, якими користуються дошкільники, своїми розмірами мають відповідати їхньому зросту. Найзручніший – комбінований велосипед, який можна ставити на два і на три колеса. Його сидіння і кермо можна легко опустити й підняти. Пристосовуючи велосипед відповідно до зросту дитини, не треба занадто високо піднімати сидіння, щоб тулуб дитини не дуже згинався, оскільки таке положення затрудняє роботу внутрішніх органів і негативно позначається на поставі. Відстань від сидіння до опущеної донизу педалі повинна дорівнювати довжині гомілки із стопою. В середньому вона дорівнює 25 см у дітей 3-5 років і 30 см для дітей 6—7 років. Найзручніша відстань по вертикалі від керма до сидіння для дітей 3-4 років — 16-18 см, а для 5-6 років — 20-22 см.

Їздити на триколісному велосипеді дітей навчають у певній послідовності. Спочатку їх ознайомлюють з велосипедом та правилами їзди на ньому. Потім вчать сідати та вставати з нього. Дитина підходить з лівого боку, руки кладе на кермо, праву ногу піднімає над сидінням, ставить її на педаль і сідає на велосипед. Щоб їхати, треба по черзі натискувати ногами на педалі. Під час їзди сидіти рівно й дивитися вперед.

Спочатку діти вчаться їздити по прямій, а потім з поворотами (кермо повертається у відповідний бік). Коли вони добре засвоять їзду по прямій та з поворотами, їх навчать їхати по колу, «змійкою», виконувати повороти по обмеженій площі.
Потім дітей навчають їзди на двоколісному велосипеді. І ознайомлюють, як вести його по прямій: велосипед ставлять з правого боку на невеликій відстані, так, щоб педаль не заважала під час ходьби, і підтримують обома руками за кермо. При поворотах кермо повертають у відповідний бік.
Після цього вчать самостійно сідати на велосипед і вставати з нього. Щоб сісти на велосипед, одну з педалей піднімають вгору й трохи вперед, руками тримаються за кермо, переносять ногу через сидіння і опускають її на педаль; відриваючи іншу ногу від землі, сідають на сідло й починають рух вперед. Дорослий тримає велосипед за сідло, даючи дитині змогу проїхати 20-30 м прямо. Щоб зійти з велосипеда, треба припинити обертання педалей і, коли швидкість зменшиться і велосипед схилиться набік, зняти ногу з педалі з боку нахилу й стати нею на землю. Потім перенести через сідло іншу ногу.

Коли дитина засвоїть поперемінне обертання педалей і навчиться їхати прямо, вихователь, частково підтримуючи її, на якийсь час відпускає сідло і поступово привчає кататися без допомоги.

Треба вимагати від дітей дотримання певних правил під час їзди на велосипеді: руки тримати на кермі без зайвого напруження; ступні і коліна тримати паралельно рамі велосипеда; дивитися вперед на 5-10 м; натискувати на педалі носками плавно, без поштовхів, не відриваючи ніг від педалей.

Спочатку діти катаються 6-8 хв, а коли вони оволодіють технікою їзди, час можна збільшити до 10-15 хв. Дорослий стежить за дотриманням установлених правил їзди і черговістю катання.

Роликові ковзани

Роликові ковзани використовують влітку. Вони допомагають вдосконалювати вміння кататися на ковзанах, набуті взимку.

Ковзани міцно прикріплюють заклепками до черевиків, які повинні щільно облягати ногу в легкій шкарпетці. Одяг може бути звичайним: в прохолодну погоду (весною чи восени) – легке пальто (куртка або лижний костюм), в теплий час (влітку) – плаття або труси й майка.

Кататися на роликових ковзанах вчать на асфальтовій доріжці або на рівному майданчику. Діти, які взимку вже каталися на ковзанах, досить швидко навчаються кататися й на роликових ковзанах.

Починають навчання з пересування на ковзанах вперед по прямій. Одночасно можна вчити катання на роликових ковзанах двох-трьох дітей. Коли вони оволодіють технікою катання, можна збільшити групу до 10-15 чол.

Стійка дитини під час пересування на ковзанах така: тулуб трохи нахилений вперед, ноги зігнуті, ступні паралельні. Відштовхуються ногами по черзі; стопу, якою дитина відштовхується, трохи відводять в сторону, іншу ногу залишають у напрямку руху; зігнуті в ліктях руки рухаються вперед та назад у такт бігових кроків. Відштовхнувшись, ногу приставляють і ковзають вперед до відновлення руху або зупинки, потім знову відштовхуються. Утримувати рівновагу на роликових ковзанах дітям, які тільки починають вчитися кататися, дуже важко. Тому дитину, яка зовсім не вміє кататися, спочатку підтримують за руку, поки вона навчиться утримувати рівновагу та відштовхуватися по черзі ногами.

Після оволодіння технікою пересування вперед переходять до засвоєння повороту на ковзанах. Найпростіший з них – способом «переступання». Виконують його так: дитина трохи відводить тулуб у бік повороту і по черзі переміщує ноги (спочатку трохи відставляє одну і до неї приставляє іншу і т.д.), аж поки не виконає поворот, а потім продовжує рухатися у потрібному напрямку. Спершу швидкість пересування на роликових ковзанах перед поворотом має бути мінімальною, а вже згодом, коли з’являються певні навички, можна виконувати поворот з більшою швидкістю.

Тривалість катання на роликових ковзанах 20-30 хв з короткочасними (3-4 хв) перервами для відпочинку. Вихователь спостерігає за самопочуттям дітей під час катання. Якщо зафіксовано ознаки стомлення дітей (значне почервоніння обличчя, тремтіння ніг), катання на ковзанах припиняється.

Санчата

Дошкільнята будь-якого віку залюбки катаються на санках, особливо з гірок. Піднімаючись з санками на гірку, дитина отримує певне фізичне навантаження (посилюється обмін речовин, діяльність дихальної та серцево-судинної систем). Спускаючись з гірки, діти привчаються переборювати відчуття страху, набувають вміння володіти собою. Крім того, під час катання на санках дошкільнята вчаться дотримуватися певних правил, бути дисциплінованими: спокійно чекають своєї черги, з’їжджають, коли доріжка звільниться.

Цей вид вправ спортивного характеру можна проводити з дітьми всіх вікових груп дитячого садка, враховуючи вимоги програми та фізичну підготовленість дітей. Катання на санках проводять під час ранкової або після обідньої прогулянки при температурі повітря не нижчій – 12°С, одяг звичайний. Спочатку дітей вчать возити санки за мотузку, а потім показують, як треба сідати на них. Вихованці молодших дошкільних груп можуть возити вдвох одну дитину на певну відстань (10-15 м), періодично міняючись ролями. Наприклад, якщо двоє везуть одного (один спереду за мотузку, а інший ззаду підштовхує), то вони міняються місцями так: той, хто був ззаду, сідає на санки, той, хто сидів, їде вперед і тягне за мотузку, а той, хто йшов попереду, іде назад.

Коли діти навчаться кататися на рівній місцевості, їх навчають спускатися з невеликих схилів. Тоді на території дитячого садка обладнують гірку. Якщо є природна земляна гірка, то на схилі її втоптують сніг і трохи поливають водою.
Дітям 3-4 років вихователь допомагає сісти на санки, а деяким з них – підняти на гірку. Якщо дитина боязка, перед нею на санки садять сміливішу дитину. Поступово такі діти стають сміливішими і спускаються з гірки самостійно.

Дошкільнята люблять кататися з гірки, лежачи на санках на животі. Це досить небезпечно. Під час зіткнення можна вдаритися головою або тулубом. Тому не слід дозволяти дітям так кататися. Найзручніше й найбезпечніше – сидіти верхи, поставивши напівзігнуті ноги вперед і тримати натягнуту мотузку в руках.
Якщо під час спуску треба повернути санки на широкому схилі гірки, то опускають ногу на п’яту з того боку, в який треба повернути. Можна застосовувати й інший спосіб: міцно тримаючись за мотузку і притискаючи колінами санки, відхилити тулуб назад і трохи в той бік, куди їх треба спрямувати. Загальмувати рух можна так: опустити на сніг п’яти і, натягуючи мотузку, відхилити тулуб назад, щоб трохи підняти передню частину санок. Разом з ногами гальмуватимуть і задні кінці полозків.
Катаючись на санках, діти витрачають багато енергії, але так захоплюються, що не помічають втоми. От чому катання з гірки треба регламентувати. Після спуску потрібна коротка пауза (1—1,5 хв) для відпочинку. Підніматися на гірку слід повільно, не бігти, не обганяти інших дітей, дотримуватися своєї черги й чекати, поки попередня дитина не з’їде до кінця схилу.

Забезпечуючи відповідний порядок під час катання, вихова¬тель попереджає дітей, щоб вони не піднімалися по схилу назустріч тим, хто з’їжджає, не перебігали доріжку, коли по ній хтось спускається. Підніматися на гірку тільки по спеціально зробленій для цього доріжці.
Загальна тривалість катання на санках у молодших групах – 40-45 хв, старших — 45-60 хв. Після цього дітям пропонують інші види діяльності.

Починаючи з середньої групи, діти люблять катати по рівній місцевості своїх товаришів, везучи санки за мотузок або підштовхуючи їх ззаду. Треба стежити за тим, щоб дитина, старша за віком, або двоє возили тільки одну дитину, а не кілька, і щоб діти частіше мінялися ролями (через кожні 3-5 хв).
Під час катання на санках по рівній місцевості з дітьми старшої та підготовчої до школи груп можна влаштовувати цікаві змагання між окремими дітьми або підгрупами (командами). Наприклад, кілька дітей, спираючись на санки ззаду, за сигналом вихователя намагаються якнайшвидше довезти свої санки до прапорця, який поставлено на відстані 8-10 м від стартової риски. В іншому варіанті діти сідають на санчата спиною вперед і, відштовхуючись ногами, просуваються якнайшвидше до позначеного місця. Вихователь визначає переможців (за правилами естафетних ігор).

Ковзани

Старших дошкільників вже можна навчати кататися на ковзанах (дослідження Т.І. Осокіна, Л.Н. Пустиннікова). Цей вид рухів зміцнює серцево-судинну систему, підвищує обмін речовин, викликає потребу в кисні, сприяє розвитку рухових якостей, загартовує організм, завдяки чому збільшується оздоровча цінність перебування дітей взимку на свіжому повітрі.

В умовах дитячого садка необхідно кататися на ковзанах, що кріпляться до черевиків металевими клепками. Це дає змогу дітям самостійно надівати черевики з ковзанами й швидко опанувати техніку ковзання.

Добирають ковзани відповідно до розміру взуття. Після зашнуровування черевики повинні щільно облягати ногу в гомілковостопному суглобі. Щоб правильно підібрати взуття, на ногу надівають тонку й товсту (вовняну) шкарпетки. Якщо пальці ніг повільно рухаються, цей розмір взуття підходить.

Ковзани періодично загострюють, бо коли вони тупі, то роз’їжджаються і не дають змоги робити енергійні поштовхи, особливо під час поворотів. Гострять їх наждачним каменем на спеціальному верстаті або в слюсарних лещатах у поперечно-поздовжньому напрямку. Потім звичайним бруском знімають з леза задирки, інакше вони чіплятимуться за лід і гальмуватимуть рух.

Треба привчати дітей обережно й охайно поводитися з ковзанами. Зберігають їх у спеціальних чохлах (якщо немає пластмасових, то їх шиють з міцної тканини). Після катання ковзани знімають в приміщенні і протирають ганчіркою. Черевики сушать при кімнатній температурі і ні в якому разі їх не кладуть на піч або батарею. На літо ковзани змащують технічним вазеліном, а черевики протирають риб’ячим жиром або рициновою олією, щоб вони не тріскалися й були еластичними.

Під час катання одяг має бути теплий, легкий, не утруднювати рухів. Дуже зручний байковий або трикотажний спортивний костюм. Якщо він тонкий, зверху одягають вовняну кофту або светр, а під штани – трикотажну білизну (дівчатка — колготки). Дітям, які тільки починають вчитися кататися на ковзанах, можна одягнути легку шубку або недовге пальто (куртку), на голову – шапку. Ковзанярі-початківці рухаються дуже повільно, тому швидко мерзнуть. Крім того, такий одяг захистить їх від ударів при можливих падіннях.

На території дитячого садка роблять ковзанку. Розмір її приблизно 150-200 м2. Там, де немає такого майданчика, можна зробити льодову доріжку (шириною 2,5-3 м, довжиною 25-30 м) або використати ковзанку, яка є поблизу дитячого садка. На ковзанці діти не повинні заважати одне одному й рухатися тільки в один бік.

Спочатку дітей вчать самостійно надівати черевики з ковзанами й правильно їх шнурувати. При правильному шнуруванні пальці ніг у черевиках мають бути вільні, а підйом ноги щільно стягнутий. Якщо пальці стиснуті, вони швидко мерзнуть. Кінці шнурків ховають за краї черевиків.

Перед виходом на лід дошкільнята навчаються ходити на ковзанах по підлозі (на леза надівають чохли). Протягом 3-4 занять вони виконують вправи (10-15 хв), які допомагають оволодіти технікою ковзання й розвивають почуття рівноваги:

1)            стояти, спрямовуючи ковзани всередину та назовні;

2)            поступово згинати ноги в колінах з невеликим нахилом тулуба вперед (8-10 разів);

3)            по черзі відводити ноги назад, як при ковзанні на льоду;

4)            ходити по підлозі;

5)            стояти на одному ковзані, піднімаючи при цьому вперед-угору другу зігнуту в коліні ногу (по черзі); повільно присідати на обох ногах (8-12 разів).

На перших заняттях краще вчити кататися на утрамбованій сніговій доріжці, підтримуючи деяких дітей за руку, щоб вони впевненіше почували себе. Треба стежити за дотриманням правильної «постави ковзаняра»: тулуб трохи нахилений вперед, руки опущені вниз – у сторони й зігнуті на ліктях, голову тримати прямо (дивитися вперед, а не під ноги); ступні ніг – паралельно, на ширині 10-15 см (широко розставлені ноги зменшують крок, утруднюють перенесення ваги тіла з однієї ноги на іншу й сковують рухи). На перших порах дошкільнята досить часто сильно нахиляють тулуб вперед, причому відштовхуються не всім лезом ковзана, а тільки носком. Це – груба помилка. Треба стежити й за тим, щоб діти не відхиляли тулуб назад, бо вони можуть упасти на спину.

Після 3-4 занять, коли діти навчаться зберігати рівновагу на сніговій доріжці, можна кататися на ковзанці. В перші дні майже всі відчувають біль у м’язах ніг внаслідок посиленого напруження, але через кілька занять це пройде.

На початку навчання дітям треба частіше відпочивати (протягом 3-5 хв), бажано сидячи на лаві. Поступово тривалість катання збільшується, а пауз для відпочинку стає-менше. Коли дошкільнята засвоять техніку пересування на ковзанах, мож­на кататися до 30-40 хв при температурі повітря не нижче –10…–12°С. Кататися рекомендується щодня під час ранкової або вечірньої прогулянок.

Вчити краще невеликими групами (6-8 дітей), тоді легше показувати елементи техніки пересування на ковзанах і контролювати дозування фізичного навантаження. Коли діти засвоять основи ковзанярської техніки (біг по прямій, повороти та гальмування), можна дозволити кататися усій групі.

Навчаючись кататися на ковзанах, дошкільники повинні оволодіти такими елементами техніки: ковзання по прямій по черзі на правій та лівій нозі у різному темпі; виконання поворотів у русі і гальмування.

Ковзання по прямій з поперемінним відштовхуванням виконують у такій послідовності. Дитина сильно відштовхується внутрішнім ребром ковзана в сторону – назад, поступово вивертаючи його носок трохи назовні. Наприкінці відштовхування ногу різко розгинають у гомілковостопному суглобі й вагу тіла переносять на ледь зігнуту опорну ногу. Після закінчення відштовхування ногу трохи згинають у коліні, виносять вперед і ставлять на лід спереду опорної ноги. У цей момент починають відштовхуватися іншою ногою. Весь цикл рухів повторюють. Коли відштовхування правильне, на льоду залишається малюнок «ялинки». Під час поштовху лівою рукою ліву ногу виносять вперед – вправо. Праву руку переміщають по дузі назад і в сторони (мал. 56).

Навчившись бігати по прямій, розучують різні способи поворотів і гальмувань.

Повороти на ковзанах та біг по колу виконують по-різному. Найпоширеніший спосіб повороту — ковзання на обох ногах, потім переміщення ваги тіла на ліву ногу (якщо поворот вліво), а пра­вою відштовхуються в сторону – назад.

Складний поворот — «перебіжкою», який застосовують під час бігу по колу. Його виконують перехресним кроком. При цьому ноги згинають у колінах і роблять кроки більше вліво, ніж вперед (при повороті ліворуч).

Після відштовхування праву ногу переносять вперед через но­сок лівої в той час, коли ліва натискує на лід зовнішнім ребром і відштовхується. У момент завершення відштовхування лівий ков­зан опиниться з правого боку і позаду правого ковзана . Доцільно вивчити з дітьми кілька способів гальмування: упором, плугом і поворотом.

При гальмуванні упором одна нога продовжує ковзати по прямій, а друга повертається носком всередину. Полоз ковзана займає перпендикулярне положення до прямолінійного руху дитини. Нога, що ковзає, згинається, а тулуб трохи зміщується назад. При гальмуванні плугом коліна обох ніг зближають, п’ятки розводять у сторони, ноги сильно згинають у колінах, а тулуб подають назад. Гальмують одночасно обома ковзанами.

Для раптових зупинок при значній швидкості пересування застосовують гальмування поворотом. Його виконують після різкого повороту на 90° відносно прямолінійного руху. У момент зупинки ноги в колінах згинають, тулуб зміщують назад. Вагу тіла розподіляють на обидва ковзани, причому один з них ставлять на поверхню льоду внутрішнім, а інший — зовнішнім ребром полоза.

Коли дошкільнята засвоять усі зазначені вище елементи техніки катання на ковзанах і будуть упевнено триматися, переходять до ігрових завдань і рухливих ігор на льоду. Емоційні різноманітні рухи під час ігор допомагають їм удосконалювати техніку катання на ковзанах (пересування з різною швидкістю, повороти, раптові зупинки тощо).

Ігрові вправи та ігри на ковзанах

«Проковзни у ворота». Діти шикуються в колону по одному. За 10-12 м від стартової риски з двох сніжок ставлять ворота (ширина 25-30 см.) Гравці по черзі роблять розгін (5-6 кроків), а потім на одному ковзанні намагаються проїхати між сніжками (4-5 разів).

«Не торкнись». На льоду ставлять у ряд 8-10 сніжок (льо­динок). Відстань між ними — 1-1,5 м. Діти по черзі енергійно розбігаються і ковзають по прямій на обох ногах. Під’їжджаючи до сніжки, широко розводять ноги, щоб не збити її. Обминувши всі сніжки, вони повертаються на свої місця. Повторити 5-6 разів.

«Хто далі». Діти шикуються у шеренгу на відстані 10-12 кроків від стартової риски. За сигналом кожний з них робить розгін і починає ковзати (на одній чи обох ногах) від стартової риски. Виграє той, хто проїде далі за інших (4-5 разів).

«Пружинки». Діти шикуються у шеренгу на відстані 10-12 кроків від стартової риски. За сигналом кожний з них робить розгін і починає ковзати (на одній чи обох ногах) від стартової риски. Виграє той, хто проїде далі за інших (4-5 разів).

«Наввипередки». Провести на льоду дві паралельні лінії на відстані 40-50 кроків. Кілька дітей (4-5) стають вздовж однієї з них за 2-3 кроки одне від одного. За командою «Руш!» вони біжать наввипередки до другої лінії. Перемагає той, хто першим добіжить до неї. Повторити 4-5 разів.

«Квач». Діти вибирають ведучого. Це – «квач». Він намагається наздогнати гравців, які тікають від нього. Кого наздожене (торкнеться рукою), той стає «квачем» і гра продовжується. Тривалість гри — 10-12 хв.

Лижі

Ходьба на лижах доступна вже дітям другої молодшої групи. Вона зміцнює здоров’я, сприяє всебічному фізичному розвитку та загартуванню організму дошкільників. Катаючись з гірок, діти виявляють рішучість, сміливість, кмітливість тощо. їхні рухи набувають впевненості, чіткішою стає координація дій рук та ніг, розвивається почуття рівноваги. Крім того, ходьба на лижах високо оцінюється і як засіб активного відпочинку дошкільнят після занять у приміщенні.

Лижі підбирають відповідно до зросту дитини, довжина їх становить 100-130 см. На занадто довгих лижах незручно пересуватися, бо вони важкі й керувати ними складніше. Лижні кріплення, які складаються з носкового та п’яткового ременя (завтовшки 2-3 см), дають змогу користуватися будь-яким видом взуття і швидко закріплювати лижі.

Лижні палиці підбирають так, щоб їхній верхній кінець доходив до витягнутої вбік руки дитини. На верхніх кінцях палиць кріплять ремінні петлі, що забезпечують стійку опору руки на палицю під час відштовхування.

Щоб лижі добре ковзали, їх змащують спеціальними мазями, які купують у магазинах спортивних товарів (на тюбиках зазначено, для якої температури та структури снігу підходить мазь). Поклавши тонкий шар мазі на ковзну поверхню лиж, її розтирають, аж поки вона не заблищить.

Після прогулянки лижі добре чистять від снігу й витирають сухою ганчіркою, а в приміщенні весь час тримають зв’язаними біля носкового загину та п’яток. Між ковзними поверхнями ста­виться дерев’яна розпірка (розмір 5×8 см), що зберігає вагомий прогин. Таку саму розпірку у вигляді трикутника (розмір 6х 12 см) доцільно поставити між носками лиж, щоб вони не втрачали свого вигину. Зберігають їх у вертикальному положенні.

Одяг дітей може бути звичайним: пальто, легка шубка або тепла куртка; шапочка з навушниками, рукавички, валянки або теплі черевики. Однак найраціональнішим одягом слід вважати лижний костюм, під який у холодну погоду піддягають шерстяний светр. Цей одяг зручніший для енергійних рухів під час ходьби на лижах і водночас запобігає перегріванню.

Для навчання дошкільників ходьби на лижах на території дитячого садка прокладають у снігу доріжку (лижню) завдовжки 100-150 м (можна й довшу – до 250 м) у вигляді витягнутого кола, на якій діти оволодівають основними способами ходьби на лижах. Якщо поблизу є некрута гірка із схилом 10-20° завдовжки 10-15 м, на ній можна навчити дітей підніматися та спускатися на лижах.

Дослідженнями (М.П. Голощокіна, Т.І. Осокіна та ін.) доведено, що найбільш ефективними формами навчання дошкільників техніки ходьби на лижах та спусків із гірок є організовані заняття та ігри на лижах. Заняття з фізичної культури, змістом яких є лижна підготовка, проводяться не менше двох разів на тиждень під час денних прогулянок: для дітей другої молодшої групи 25-30 хв, середньої групи – 30-35 хв, старшої та підготовчої до школи груп – 40-60 хв. Тривалість їх визначається не тільки віковими особливостями дітей та ступенем володіння ними технікою пересування на лижах, а й об’єктивними зовнішніми умо­вами (температура повітря, сила вітру та інше). При значному морозі (–12…–15° С), великому вітрі та в дуже м’яку погоду, коли сніг прилипає до лиж, час занять зменшується.

Перед початком занять на лижах дошкільнятам треба показати, як брати лижі із стояків, як розбирати складеш лижі, одягати їх на ноги, складати й ставити на місце. Потім самостійно скріплювати лижі та вміти правильно переносити їх. Скріплюють лижі так: одну лижу ставлять під носковий ремінь другої (ковзними поверхнями в один бік) і, вставивши палиці одну в одну, встромляють кінці у носкові ремені, кільця надівають на носки. Скріплені лижі переносять на плечі (дитина підтримує однією рукою) або під рукою (носками вперед; кисть руки підтримує їх біля носкових ременів). Під час руху з лижами «під руку» дотримуються інтервалу 2-3 м. Дітей старшого дошкільного віку навчають вправам з шикування із скріпленими лижами та стоячи на них. Для шикування в одну шеренгу із скріпленими лижами подається команда «В одну шеренгу — ставай!». Діти, шикуючись у шеренгу на відстані кроку один від одного, встановлюють лижі біля носка правої ноги, тримаючи їх правою рукою за середину. За командою «Рівняйсь!» притискають їх до правого плеча, голову повертають у бік поданої команди (вправо або вліво). За командою «Струнко!» голову повертають прямо, лижі відводять у вихідне положення.

Ці команди також виконують після того, як діти закріпили лижі на взуття та взяли палиці в руки. За командою «В одну шеренгу – ставай!» діти шикуються у шеренгу, лижі, паралельні палицям і трохи нахилені вперед, встановлюють кільцями біля носків взуття. За командою «Рівняйсь!» палиці притискують до плечей, голову повертають праворуч (за командою «Наліво рівняйсь!» — ліворуч). За командою «Струнко!» верхні кінці палиць висувають вперед, голову повертають прямо.

Під час шикування у колону по одному з лижами в руках діти ставлять скріплені лижі біля правої ноги ковзною поверхнею вперед, права рука тримає лижі, ліва – опущена вниз. При шикуванні в колону по одному на лижах діти стають один за одним на відстані одного кроку від своїх лиж до п’яток лиж дитини, що стоїть попереду.

Формування навичок з ходьби на лижах починається з показу «стійки лижника» (положення тулуба під час ходьби). У цій стійці лижі тримають паралельно, на ширині ступні (10-15 см), ноги згинають так, щоб коліно було під стопою або носком черевика; тулуб трохи нахиляють вперед, руки напівзігнуті й опущені вниз. З лижниками-початківцями цю стійку корисно повторювати на кожному занятті перед початком пересування на лижах.

Найпростіший спосіб пересування на лижах — «ступаючий крок», який застосовується на пухкому снігу під час ходьби на рівній місцевості та при підйомах на схили. Навчання пересуватися «ступаючим кроком» починають без палиць, тому що так дітям легше зосередити увагу на положенні ніг, координувати рухи ніг та рук під час ходьби. Передчасне користування палицями привчає дітей «висіти» на них або спиратися, щоб не втратити рівноваги.

При ходьбі ступаючим кроком тулуб дитини трохи нахилено вперед, права нога згинається у колінному суглобі, піднімається та виноситься вперед. Це дає змогу піднімати носкову частину лижі, п’яткою притискувати задній кінець її до снігу, робити крок вперед з легким притискуванням і переносити вагу тіла на праву ногу. Так само робиться крок лівою ногою. Руки при цьому рухаються паралельно напрямку руху, як при звичайній ходьбі (права рука вперед, ліва – назад). При пересуванні ступаючим кроком дітей привчають керувати лижами, зберігати рівновагу та узгоджувати рухи рук та ніг.

Після двох-трьох занять розпочинають навчання «ковзного кроку». Виконуючи його, ковзають по черзі то на одній, то на іншій лижі, намагаючись робити широкі кроки й повністю розпрямляти ноги в колінному суглобі. Тулуб при цьому трохи нахилений вперед, вага його по черзі переноситься з однієї ноги на іншу (ту, яка в цей час ковзає). З кроком лівої ноги праву руку треба зігнути в ліктьовому суглобі, маховим рухом винести вперед до рівня плеча, а ліву відвести назад до відказу. З кроком правої ноги те саме виконується лівою рукою, і рухи повторюються в тій самій послідовності .

Поширеною помилкою у дошкільників при виконанні ковзного кроку є недостатнє відштовхування ногою, неповне розгинання її в момент відштовхування, ковзання на прямих ногах, порушення ритму ходи. Щоб діти засвоїли широкий ковзний крок і вміли переносити вагу тіла з однієї ноги на іншу, варто давати такі завдання: пересуватися по лижні, заклавши руки за спину; долати відстань за меншу кількість кроків; ковзати до предмета (прапорця, шишки), збільшуючи крок під час ковзання; ковзати в повільному темпі із збільшенням переносу ваги тіла з однієї ноги на іншу.

Після опанування дітьми ковзного кроку їх вчать ходити на лижах з палицями. На початку навчання вони використовуються, як правило, для підтримання рівноваги, а не для відштовхування. Передусім дітям пропонують походити з палицями, тримаючи їх за середину і не спираючись на них. Ця вправа допоможе звикнути до ваги палиць і проносити їх вперед і назад.

Треба навчити дітей користуватися лижними палицями, що мають на верхніх кінцях ремінні петлі для стійкої опори руки під час відштовхування. Для правильного тримання палиці руку просовують знизу в петлю й притискують верхні кінці петлі долонею до палиці, тобто затискують їх у долоні разом з палицею. Пересуваючись на лижах з палицями, їх ставлять по черзі у сніг під гострим кутом біля носка висунутої вперед ноги. Дитина ковзає то на одній, то на іншій лижі, сильно відштовхуючись ногами й по черзі, за допомогою палиць, руками. Тулуб трохи нахилений вперед, ноги напівзігнуті і теж висуваються коліном вперед. Це пересування на лижах називається «поперемінним двокроковим ходом». В основному техніку його опановують зі старшими дошкільниками. Цикл цього ходу складається з двох «ковзних кроків» і двох поперемінних поштовхів палицями.

При пересуванні на лижах поперемінним двокроковим ходом у дітей найпоширенішими є такі помилки: ковзання на прямих ногах або надмірне їх згинання; недостатнє відштовхування палицями, широке їх розставлення; недостатнє перенесення ваги тіла на висунуту вперед ногу. Важливо своєчасно виправляти ці помилки, поки вони не стали звичкою.

Діти оволодівають також пересуванням на лижах «безкроковим ходом» за допомогою поштовхів палицями, які виконують одночасно обома руками. Палиці ставлять у сніг на рівні носків ніг, ноги злегка згинають, а нахилом тулуба вперед вагу тіла переносять на носки, поштовх палицями виконують до повного випрямлення рук позаду й ковзають на обох лижах. Цей хід застосовують в умовах відмінного ковзання на лижні та під час спуску з невеликих схилів.

Починаючи із середньої групи, дітей навчають найпростіших поворотів — «переступання» на місці та в русі на невеликій швидкості. Під час повороту лиж ліворуч навколо п’яток вагу тіла переносять на праву ногу. Згинаючи ліву ногу, піднімають носок лижі і, відводячи його трохи ліворуч, ставлять на сніг. Потім на цю ногу переносять вагу тіла й приставляють праву лижу й палицю тощо.

Треба стежити, щоб діти, засвоюючи перенесення ваги тіла на опорну ногу, не відривали від снігу п’ятку (носок) лижі, яку переставляють у сторону, бо це може призвести до схрещення лиж.

Поворот «переступанням» у русі виконують на невеликій швидкості під час пересування по лижні або на пологому схилі. Як і поворот на місці, він полягає в поперемінному переставлянні лиж у напрямку повороту. Повертаючись праворуч, відштовхуються лівою ногою, одночасно переставляючи праву лижу вправо, а потім, ковзаючи на ній, приставляють ліву. Під час повороту ліворуч виконуються ті самі рухи, але в інший бік.

Значне місце в навчанні найпростішої лижної техніки відводиться вправам із спуску, сходження та гальмування на гірці з пологим схилом. Усі ці рухи лижники-початківці виконують без палиць, їх можна давати тільки тоді, коли діти вже впевнено тримаються на лижах.

Виходять на гірку такими способами: «ступаючим кроком», «напівялинкою», «ялинкою» та «драбинкою».

Підйом «ступаючим кроком» застосовується на пологому схилі 6-8° і нагадує аналогічний хід на лижах тільки з більшим нахилом тулуба вперед та з більшою опорою на палиці.

«Напівялинка» застосовується, коли піднімаються на гірку навскоси. Лижу, яка вище, ставлять у напрямку руху, а іншу з розворотом носка — назовні, під певним кутом до верхньої і на ребро.

При підйомі «ялинкою» носки лиж широко розводять у сторони. П’ятки лиж при кожному кроці переносять одну через іншу. Чим крутіший схил, тим ширше розводять носки, а лижі ставлять на внутрішні ребра. Палиці використовують для опори і ставлять поперемінно позаду лиж.

На крутому схилі застосовують також підйом «драбинкою». Цей спосіб краще вивчати на рівному майданчику, де дитина, пересуваючись на лижах боком (вліво, вправо), намагається ста­вити ноги паралельно. Потім цю техніку засвоюють на схилі, звертаючи увагу на те, щоб під час сходження задній кінець лижі діти ставили на схил трохи вище від носка. Спираючись на палиці й лижу, що перебуває вище по схилу, до неї приставляють іншу лижу, а потім палицю. У такій послідовності дитина долає крутосхил.

Підйоми «ялинкою» та «драбинкою» вивчають лише із старшими дошкільниками (для малюків ці сходження ще складні).

Одночасно з цим дошкільнят навчають спускатися з невели­ких пагорбків і схилів. Спускаючись з гірки, дитина повинна трохи нахилити тулуб вперед, ноги зігнути в колінах, руки ледь відвести в сторони й зігнути в ліктях. Для поліпшення рівнова­ги одну ногу варто на 1/2-3/4 ступні висунути вперед .

Треба стежити, щоб під час спускання дитина не дуже нахиляла тулуб вперед і не розводила широко ноги, бо це погіршує рівновагу (можна впасти). До найгрубіших помилок належать спускання на прямих ногах та винесення палиць поперед себе (остання помилка може призвести до травми). Дітям дозволяють спускатися з палицями тільки тоді, коли вони впевнено тримаються на лижах.

Під час спускання з гірки важливо допомогти подолати захисну реакцію страху, яка часто спостерігається в дошкільнят. Для цього можна показати дітям, як сміливо й впевнено спускаються інші діти та дорослі лижники.

Гальмування доцільно починати розучувати разом зі спусканням. Один із найпростіших і водночас надійних є спосіб гальмування падінням. Застосовуючи його, дитина повільно сідає на сніг поряд з лижами. Якщо спускаються по косому схилу, сідають на вищий бік, руки розводять в сторони, палиці тримають кільцями назад. Зі старшими дошкільниками рекомендується розучувати гальмування «плугом» та «напівплугом».

При гальмуванні «плугом» п’ятки лиж розводять у сторони, лижі ставлять на внутрішні ребра, носками разом, коліна зводять у середину, вагу тіла переносять на п’ятки, руки згинають у ліктях і трохи виносять вперед, щоб палиці були паралельні до схилу.

Для гальмування «напівплугом» тільки одну лижу ставлять на внутрішнє ребро під кутом до напрямку руху, ногу на цій лижі більше згинають у коліні.

У навчанні пересування на лижах значна роль належить іграм. Наводимо деякі ігри, які можна проводити з дошкільниками під час занять та прогулянок на лижах.

«Ширше крок». На лижні двома палицями або гілками позначають відстань 25-30 м. Вихователь пропонує дітям подолати цю відстань без палиць, намагаючись зробити найменшу кількість кроків, довше ковзаючи на лижні. Гру можна провести як змагання між кількома дітьми. Перемагає той, хто зробить найменшу кількість кроків на цій дистанції.

«Пройди і не зачепи». На лижні встромляють 6-8 гілочок (прапорців) або лижних палиць на відстані 2-2,5 м одна від одної. Дитина на лижах обминає «змійкою» їх, виконуючи повороти то з правого, то з лівого боку. Перемагає той, хто пройде швидше за всіх дистанцію (15-20 м) і не зачепить жодної палиці.

«Пройди у ворітця». На лижні встановлюють 4-5 воріт з лижних палиць на відстані 3-4 м одна від одної. Просуваючись по лижні, дитина підходить до воріт, згинає ноги в колінах, намагаючись не зачепити їх, а потім випростовується. Цю гру можна також проводити під час катання з гірки. Лижник спускається зі схилу, проїжджаючи 3-5 воріт. Можна провести змагання між окремими дітьми або командами. Перемагає той, хто вдало пройде через усі ворота й не зачепить їх.

«Хто швидше». Кілька лижників (5—6) стають на 2-3 кроки один від одного вздовж накресленої на снігу лінії. За сигналом вихователя (голосом або змахом прапорця) вони одночасно починають пересуватися з максимальною швидкістю в напрямку прапорця, встановленого на відстані 25-30 м. Перемагає той, хто першим долає дистанцію.

«Естафета з перенесенням лижних палиць». Дітей поділяють на 2-3 однакові команди. Команди шикуються на стартовій лінії в колони по одному. За сигналом вихователя діти, які стоять у колонах першими, біжать до прапорця (на відстань 12-15 м), встромлюють палиці в сніг, повертаються назад і торкаються рукою наступних гравців. Це сигнал для початку бігу. Гравці біжать на лижах до прапорця, забирають лижні палиці і передають їх партнерам по команді, які стоять першими. Кожна дитина, яка закінчила біг, стає останньою в свою колону. Перемагає команда, яка першою закінчить естафету.

«Швидко в гору». Дітей розподіляють на 2-3 команди, які шикуються в колони по одному за лінією старту у підніжжя гірки. За сигналом вихователя всі діти на лижах намагаються якомога швидше піднятися на гірку. Виграє команда, яка раніше підніметься в повному складі на гірку. Спосіб підйому на гірку може бути довільним або його визначає вихователь (ступаючим кроком, «ялинкою», «драбинкою»).

«Хто далі». Кілька лижників (3-4) стають на вершині гірки й по черзі спускаються з неї без палиць зі стартової лінії. Перемагає той, хто проїде найбільшу відстань без додаткових рухів ногами.

«Підніми». Під час спускання з гірки дитина повинна підняти прапорець (шишку, гілочку). Піднімаючи предмет, треба присісти, зігнувши ноги, а потім випростатися. Повторюючи гру, пред­мет кладуть то зліва, то справа від лижні, щоб діти піднімали його відповідною рукою.

«Влучи в ціль». Під час спускання з гірки дитина повинна влучити сніжкою в будь-яку ціль (сніговик, кущ, дерево). Якщо змагається кілька лижників, виграє той, у кого під час 3-4 спусків буде більше влучань.

«Не зачепи». Посередині схилу покласти гілочку або шишку. Під час спускання з гірки потрібно спочатку трохи розвести лижі в різні боки перед самим предметом, щоб не зачепити його, а потім знову звести їх.